умовчання

умовчання
-я, с.
1) Дія за знач. умовчати. ||Те, що лишилося навмисно недоговореним, неповідомленим.
2) літ. Стилістичний прийом, при якому висловлювана думка обривається з розрахунком на здогад читача про недоговорене.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Игры ⚽ Нужна курсовая?

Смотреть что такое "умовчання" в других словарях:

  • умовчання — іменник середнього роду …   Орфографічний словник української мови

  • апосиопеза — и, лінгв., літ. Умовчання – незавершене, обірване висловлення, що передає емоційний стан мовця …   Український тлумачний словник

  • недомовка — перев. мн. (щось висловлене не до кінця / з натяком на те, що замовчується), недоговореність, недомовленість, умовчання Пор. натяк 1) …   Словник синонімів української мови


Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»